Мимовільний аборт (викидень) - діагностика

Діагностика самовільних викиднів зазвичай нескладна. Вона ґрунтується на скаргах пацієнтки, даних загального та гінекологічного огляду, а також результатах кольпоскопії, гормональних та ультразвукових досліджень.

Загальний стан пацієнтки може визначатися як самою вагітністю, так і ступенем крововтрати, пов'язаним з типом самовільного викидня. При загрозливих та початкових викиднях стан жінки зазвичай задовільний, якщо немає раннього токсикозу вагітності, а викидень не спричинений тяжкою соматичною патологією. У випадках поточного, неповного або повного аборту стан пацієнтки залежить від тривалості, інтенсивності та ступеня крововтрати. Тривала, незначна кровотеча призводить до анемії, тяжкість якої залежить від стану жінки. Гостра крововтрата може спричинити шок.

Результати гінекологічного обстеження у випадках загрози викидня вказують на те, що розмір матки відповідає тривалості затримки менструації. Матка реагує на пальпацію скороченнями. Структурних змін шийки матки немає. Коли почався викидень, шийка матки може бути дещо вкороченою зі злегка відкритим зовнішнім зівом. Скорочене тіло матки, що відповідає терміну вагітності, та нижній полюс заплідненої яйцеклітини, легко доступний через цервікальний канал, свідчать про аборт, що триває. При неповному аборті розмір матки менший за термін вагітності, а цервікальний канал або зовнішній зір злегка відкритий.

Додаткові методи діагностики спонтанних викиднів потрібні не у всіх випадках. Аборт є поширеним явищем, а неповні аборти зазвичай не потребують додаткових діагностичних методів. Лише в окремих випадках ультразвукове дослідження використовується для диференціації неповних абортів від тих, що вже тривають.

Для ранньої діагностики та динамічного спостереження за початковими етапами переривання вагітності використовуються лабораторні та інструментальні методи.

Кольпоцитологічні дослідження допомагають виявити ризик викидня задовго до появи клінічних симптомів. Відомо, що каріопікнотичний індекс (KPI) не повинен перевищувати 10% у перші 12 тижнів вагітності, 3-9% у 13-16 тижні та зазвичай залишається нижче 5 % пізніше. Підвищений KPI вказує на ризик викидня та вимагає гормонального втручання.

Однак слід пам'ятати, що у разі вагітності на тлі андрогенізму зниження ІСЦ є несприятливою ознакою, що диктує необхідність застосування естрогенних препаратів.

Визначення рівня хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ), естрадіолу та прогестерону в плазмі крові має прогностичне значення. Переривання вагітності в першому триместрі стає реальною можливістю, якщо рівень ХГЛ нижче 10 000 мМО/мл, рівень прогестерону нижче 10 нг/мл, а рівень естрадіолу нижче 300 пг/мл.

У жінок з андрогенізмом визначення рівня 17-КС у добовій сечі має велике діагностичне та прогностичне значення. Якщо рівень 17-КС перевищує 42 мкмоль/л, або 12 мг/добу, ризик самовільного викидня стає реальним.

Значення лабораторних діагностичних методів при загрозі викидня зростає при поєднанні з ультразвуковим дослідженням. До ультразвукових ознак загрози викидня на ранніх термінах вагітності належать розташування заплідненої яйцеклітини в нижніх відділах матки, поява нечітких контурів, деформацій та звужень заплідненої яйцеклітини. З кінця першого триместру, якщо є загроза викидня, можна виявити ділянки відшарування плаценти та виміряти діаметр перешийка.