Лікування менінгококової інфекції
Усіх пацієнтів з менінгококовою інфекцією або підозрою на неї необхідно негайно та невідкладно госпіталізувати до спеціалізованого відділення або діагностичного блоку. Призначається комплексне лікування менінгококової інфекції з урахуванням тяжкості захворювання.
Антибактеріальна терапія менінгококової інфекції
При генералізованій менінгококовій інфекції ефективною залишається пеніцилін-терапія великими дозами. Бензилпеніцилін калієву сіль вводять внутрішньом’язово зі швидкістю 200 000-300 000 ОД/кг на добу. Для дітей віком 3-6 місяців доза становить 300 000-400 000 ОД/кг на добу. Добову дозу вводять рівними частинами кожні 4 години без нічної перерви. Для дітей перших 3 місяців життя рекомендується скоротити інтервали до 3 годин.
У важких випадках менінгоенцефаліту, і особливо епендиміту, показане внутрішньовенне введення бензилпеніциліну. Чіткий клінічний ефект спостерігається протягом 10-12 годин від початку лікування пеніциліном. Зменшення дози пеніциліну не рекомендується до завершення повного курсу (5-8 днів). До цього часу загальний стан покращується, температура тіла повертається до норми, а менінгеальні симптоми зникають.
Хоча пеніциліни ефективні в лікуванні менінгококових інфекцій, перевагу наразі слід надавати цефалоспориновому антибіотику цефтріаксону (Роцефін), який добре проникає в спинномозкову рідину та повільно виводиться з організму. Це дозволяє обмежити його застосування одним або двома прийомами на день у максимальній дозі 50-100 мг/кг на день.
Для контролю ефективності лікування антибіотиками проводиться люмбальна пункція. Якщо цитоз рідини не перевищує 100 клітин/мм3 та є лімфоцитарним, лікування припиняють. Якщо плеоцитоз залишається нейтрофільним, прийом антибіотиків слід продовжувати в попередній дозі ще 2-3 дні.
Поєднання двох антибіотиків не рекомендується, оскільки це не покращує ефективність лікування. Комбіноване застосування антибіотиків слід розглядати лише у випадку бактеріальної інфекції (стафілокок, протей тощо) або розвитку гнійних ускладнень, таких як пневмонія, остеомієліт тощо.
За необхідності можна призначити сукцинат натрію (хлорамфенікол) у дозі 50-100 мг/кг на добу. Добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми. Лікування продовжують протягом 6-8 днів.
Симптоматична терапія менінгококової інфекції
Поряд з етіотропною терапією менінгококової інфекції проводиться комплекс патогенетичних заходів для боротьби з токсикозом та нормалізації обмінних процесів. Для цього пацієнтам забезпечують оптимальну кількість рідини шляхом пиття та внутрішньовенних інфузій 1,5% розчину реамберину, реополігліцину, 5-10% розчину глюкози, плазми, альбуміну та інших речовин. Рідини вводять внутрішньовенно зі швидкістю 50-100-200 мг/кг на добу, залежно від віку, тяжкості стану, водно-електролітного балансу та функції нирок. Також показано донорський імуноглобулін, призначаються пробіотики (Аципол тощо).
У дуже тяжких випадках менінгококцемії, пов’язаної із синдромом гострої надниркової недостатності, лікування слід розпочинати з внутрішньовенного введення рідини (наприклад, гемодезу, реополіглюкіну, 10% розчину глюкози) до появи пульсу, а потім гідрокортизону (20-50 мг). Добову дозу глюкокортикоїдів можна збільшити до 5-10 мг/кг преднізолону або 20-30 мг/кг гідрокортизону. Після появи пульсу введення рідини слід перейти на внутрішньовенне крапельне введення.