Лікування гіперпаратиреозу

Первинним методом лікування первинного та третинного гіперпаратиреозу є хірургічне втручання, яке передбачає видалення однієї або кількох аденом паращитоподібних залоз. Хірургічне втручання особливо необхідне (за екстреними показаннями) у разі гіперпаратиреоїдної кризи. При вторинному гіперпаратиреозу хірургічне втручання показано за наявності стійко підвищеного рівня паратиреоїдного гормону та кальцію, дисбалансу кальцієво-фосфорного співвідношення, порушень кісткового метаболізму та розвитку кальцифікації м’яких тканин. Хірургічне лікування первинного гіперпаратиреозу, спричиненого раком паращитоподібних залоз (4,5-5% випадків), вимагає видалення пухлини разом із прилеглою часткою щитоподібної залози. При гіперпаратиреозі, пов’язаному з гіперплазією паращитоподібних залоз, показано субтотальне або повне видалення (в останньому випадку рекомендується внутрішньом’язова імплантація). Типовими післяопераційними ускладненнями є стійкий гіпопаратиреоз (2-3% випадків) та транзиторний гіпопаратиреоз.

Консервативне лікування перед операцією спрямоване на зниження рівня кальцію в крові. Пацієнтам з гіперпаратиреозом слід призначити дієту з високим вмістом фосфатів і низьким вмістом кальцію. При гострому гіперпаратиреозі внутрішньовенно вводять ізотонічний розчин хлориду натрію (до 3-4 л/добу) для збільшення клубочкової екскреції кальцію. За відсутності ниркової недостатності та зневоднення фуросемід (Лазикс) вводять внутрішньовенно по 80-100 мг кожні 2-3 години в поєднанні з хлоридом натрію та калію та 5% розчином глюкози для прискорення виведення кальцію. Слід пам'ятати, що тіазидові діуретики не слід використовувати для цих цілей, оскільки вони зменшують екскрецію кальцію та посилюють гіперкальціємію. Діуретичну терапію проводять під час контролю рівня калію в крові (ризик гіпокаліємії) та інших електролітів. Антагоніст кальцію, сульфат магнію, вводять у дозі 10 мл 25% розчину внутрішньом'язово. Для зв'язування кальцію за відсутності ниркової недостатності внутрішньовенно вводять 2,5% розчин цитрату натрію (до 250 мл крапельно) або буфер натрію калію фосфату.

Na ₂ HPO ₄ - 81 ммоль (11,583 г); KH ₂ P0 ₄ - 19 ммоль (2,622 г).

5% розчин глюкози – до 1000 мл (замість розчину глюкози можна додати 1 літр дистильованої води), pH 7,4.

1 літр цього складу містить 100 ммоль (3,18 г) атомарного фосфору, його вводять внутрішньовенно протягом 8-12 годин. За необхідності прийом складу можна повторити через 24 години. Перорально приймають:

Na₂HP₃O₄ – _3,6г;

Na2P04.2H2O - ₁ г _;

6 мл фруктового сиропу / 60 мл води.

Цей рецепт містить 6,5 ммоль фосфору (0,203 г). Na2HP04 можна _{прийматиперорально} в капсулах по 1,5 г (до 12-14 г на день).

Для посилення фіксації кальцію в кістках під час кризи застосовують кальцитрин по 10-15 одиниць внутрішньовенно, крапельно або 5 одиниць внутрішньом'язово кожні 8 годин - під час контролю рівня кальцію в крові. Глюкокортикоїди (гідрокортизон - до 100-150 мг/добу) вводяться для зниження реакції організму на метаболічний стрес та пригнічення всмоктування кальцію в кишечнику; дифосфонати. Мітраміцин у дозі 25 мкг/кг маси тіла внутрішньовенно може бути використаний як антагоніст паратиреоїдного гормону, якщо інші препарати неефективні у пацієнтів без ниркової та печінкової недостатності. За показаннями проводять перитонеальний діаліз або гемодіаліз з безкальцієвим діалізатом. При гострій кризі гіпертиреоїдного панкреатиту призначають симптоматичну кардіотерапію, лікують зневоднення. Після видалення аденоми паращитовидної залози або кількох аденом часто розвивається тетанія, лікування якої проводиться за загальними принципами.

Для якнайшвидшого відновлення кісткової структури після операції рекомендується дієта, збагачена кальцієм, прийом кальцієвих препаратів (глюконат, лактат), вітамін D3, анаболічні стероїди, лікувальна фізкультура, масаж та електрофорез з фосфатом кальцію на ділянках скелета з найбільшою декальцинацією.

Якщо хірургічне лікування неможливе через наявність супутніх захворювань або якщо пацієнти відмовляються від операції, проводиться тривале консервативне лікування.

Прогноз сприятливий за умови своєчасної діагностики первинного гіперпаратиреозу та видалення аденоми. Кісткова структура відновлюється протягом 1-2 років, а внутрішні органи та їх функції – протягом кількох тижнів. У запущених випадках у місцях переломів зберігаються деформації кісток, що обмежують працездатність.

З розвитком нефрокальцинозу та ниркової недостатності прогноз різко погіршується. Прогноз при вторинному та третинному гіперпаратиреозі, особливо пов'язаному з хронічною нирковою недостатністю, загалом несприятливий. Тривалість життя залежить від ефективності лікування основного захворювання. При кишковій формі вторинного гіперпаратиреозу виживання покращується шляхом лікування препаратами кальцію та активними формами вітаміну D3 — 250HD3 та 1,25(OH) _2D3 — які посилюють всмоктування кальцію в кишечнику.

При своєчасному, радикальному лікуванні працездатність пацієнтів відновлюється. Час, необхідний для повернення пацієнтів до нормального життя, залежить від ступеня травми та характеру й інтенсивності післяопераційної терапії. Без радикального лікування пацієнти стають інвалідами.